Історія
Попередником Любара було давнє місто Болохів — стольний ґород Болохівської землі, згадка про яке є в Іпатіївському літописі за 1150 рік. У 1324-1386 роках місто знаходилось у володінні Любарта, сина литовського князя Гедиміна. З XIV до XVIІ століть поселення носило назву Любартів. Хоругва
Хоругва затверджена 2 серпня 2000
р. XIV сесію селищної ради XXІІІ скликання: прямокутне полотнище з
співвідношенням сторін 1:1. На червоному тлі зображений білий герб
"Погонь". Полотнище зліва і справа має зелену облямівку шириною 1/8 від
ширини хоругви. Автор - В.Ільїнський.
Герб
Сучасний герб затверджений 2 серпня 2000
р. XIV сесію селищної ради XXІІІ скликання. Щит чотиридільний, перша і
четверта частина зелені, друга і третя - червоні. В першій частині -
золотий колт, як символ Болохівської землі. У другій частині - золотий кадуцей
як символ торгівельного значення старовинного Любара. У третій частині
- золотий сніп. У четвертій - "Погонь" - родовий знак володарів міста
Любартів. Автор - В.Ільїнський.
Сучасна територія та історія регіону, загальний огляд економіки, відомості про розвиток науки та освіти
Любарський район утворений у 1923 році,
розташований у південно-західній частині Житомирської області (лісостепова
зона) і межує на півночі із Романівським, сході - Чуднівським районами
житомирської області, на півдні з Вінницькою і на заході - Хмельницькою областями.
Площа району - 757 квадратних кілометрів,
населення 31 тис.чол., з них сільського - 28.6 тис.чол., середня густота
населення 41 чол. на кв.км..Селищній і 24 сільським радам підпорядковано 48
населених пунктів, 47 сіл і 1 селище міського типу - Любар, яке одержало статус
селища у 1924 році, і є адміністративно-територіальним, господарським та
культурним центром району.
Поверхня району - хвиляста рівнина. Корисні
копалини: каолін, торф, вапняки, граніти / в т.ч. габро і лабрадорит /, пісок,
глина. Найбільша річка району - Случ / басейн Прип"яті / , на берегаг якої
розташовано смт.Любар і 13 сіл району. Грунти чорноземні, сірі і світло-сірі.
Ліси / дуб, граб, липа, ясен, берест, сосна, ялина / займають 4.9 тис.га.ї
В економіці провідне місце належить
сільському господарству. Тут функціонують 16-СТОВ, 10-СВК, 5-ПСП, 2-ВАТ,
Новочорторійський державний аграрний технікум, дослідне господарство "Нова
перемога", 53 селянських фермерських господарств, 13 тис. Громадян
володіють земельними паями. Загальна площа сільськогосподарських угідь складає
54935 га. , з них ріллі -43616 га..
Основними напрямками сільськогосподарського
виробництва району у рослинництві є зерново-буряковий, у тваринництві -
м"ясо-молочний.Урожайність зернових у різні роки складала від 25 до 46
цнт. Зерна з гектара, в окремих господарствах по 70-80 цнт. З га. Урожайність
цукрових буряків 350-400 цнт з га. Населення обслуговують 40 медичних закладів,
в тому числі центральна районна лікарня.
Функціонує дитячий оздоровчий табір
"Світанок" на 120 місць у зміну, який працює 4 зміни в сезон.
Мережа освіти налічує 33 загальноосвітні
школи, де 562 учителі навчають 4662 учні, 10 - постійно діючих дошкільних
закладів на 360 дітей. Державний аграрний технікум, де навчається 509
студентів, профтехучилище на 311 учнів, школа мистецтв, центр учнівської
творчості.
Культурно-освітню роботу ведуть один
районний, 18 сільських будинків культури, 16 клубів, історико-краєзнавчий
музей, 2 районних і 35 сільських бібліотек із забезпеченням книжковим фондом
населення 10 примірників на кожного жителя. Працює студія районного
телебачення, видається районна газета " Новий день ".
До послуг населення району 226 км.
Автомобільних доріг з них 250 км. Із твердим покриттям. У 2002 році послугами
автотранспорту скористалося понад 300 тис. Пасажирів.
Весь район електрифіковано.Телефонне
забезпечення складає 28 телефонів 100 сімей. Роздрібну торгівлю здійснюють 34
підприємства системи РСС і 70 приватних магазини. Функціонує два підприємства
ресторанного типу.
В районі є 96 пам'яток історії і
культури, в тому числі давньоруське городище 11-13 ст. у с. Великі Деревичі,
палац і парк у с. Нова Чорторія 1 половини 19 ст..
|