Лікування в кращих медичних центрах Німеччини. Имплантация кардиостимулятора в Германии. Підтримайте ритм свого серця кардіостимулятором. http://www.westmedicalgroup.com.ua/cardiology/pacemaker-implantation/ Здоров'я понад усе. Інще долучиться.
Хто ж себе похвалить як не самі себе. А тепер ні у вас і не у нас немає УЕГГ. За те в Чуднові є. Таке враження що з того Чуднова хочуть зробити центр з усього. Порівнюючи населення Романова і Чуднова то буде 8.0 до 5,8. Аж ніяк той Чуднів напевне неповинен мати ні УЕГГ ні військомату ні фонду соцстархування та ін. А керівники Романівського і Любарського районів все повіддавали по ін. районах аби не в себе. Або не добивались свого. Грош ціна що Любарським, що Романівським керівникам.
А есть ли у кого фотографии костела изнутри? Каким он стал после реставрации? К сожалению, в памяти с детства осталась только полнейшая разруха, которая была при советской власти...Очень бы хотелось увидеть! Тем более в моих жилах есть и польская кровь. Заранее благодарен.
В Любаре, куда к 1 декабря (1919 г.) собрались Петлюровское
Правительство и войско, уже были две власти, которые, как и Петлюра,
претендовали на власть над всей Украиной. Одна – "Волынский
Революционный Комитет”, стоявший на чисто большевистской платформе.
Другая – "атаманский триумвират”, состоявший из атаманов Волоха, Божка и
Данченка, не признававший власти Петлюры и стремившийся создать
"Советскую Украину” и "Украинскую Красную Армию” при поддержке
большевиков.
"Правительственный Центр”, "Атаманский Триумвират” и "Волынский
Революционный Комитет”, во главе которого стоял какой то кузнец, один
другому не подчинялись. Всякий распоряжался, как хотел. Хаос был
страшный”. – Так пишет в своей книге " Зiмовий Похiд” известный
сподвижник Петлюры, атаман Тютюнннк.
В той же книге он приводит характерный разговор между начальником
штаба Петлюровской "Действующей Армии” и атама
... Читати далі »
ОТАМАН ВОЛИНЕЦЬ В ЛЮБАР І НАСКОКИ ОТАМАНА ЗАБОЛОТНОГО
Репатріант-Укранець з Ківерець оповідає, що 30-го
січня до Любара прибув славнозвісний повстанський Отаман Гаврило
Волинець, переодягнений у "червоне" (зірка), зголосився у Ревкомі, яко
представник кінної дивізії генерала Буденного і зажадав скликання
плєнуму Ревкому, чеки і особотдєла для оговорення справи оборони Любара
од постанської української "банди", що зявилася в околичних лісах.
... Читати далі »
План
Любара свідчить про нетрадиційність розташування і структури
центральної ринкової площі містечка – економічно-торгівельного його
осередку. Її простір в Старому Місті відкривається на р.Случ, яка
розливається тут широким ставом. На протилежному березі сформувалаль ще
одна торгова площа – центральний простір Нового Міста. В такий спосіб
утворилось містобудівельне ядро, основна композиційна вісь якого
визначила напрям розбудови містечка з включенням в міські межі
передмістя Юровки. Утворений “лінійний” центр Любара був не випадковим
з огляду на розташування головних вулиць: в Старому Місті магістраль
визначала напрям на Заслав (тепер – Ізяслав), в Новому – на Житомир. На
головному майдані Старого містарозташовані звичні
атрибути волинського містечка кінця ХVІІІ – початку ХІХ століття:
будівля колишнього магістрату (місто мало привілей магдебургїї) або
гаубтвахта (?
... Читати далі »
Книги передані у Відділ Освіти для розповсюдження по всім шкільним бібліотекам району. Від упорядника. ПАМ’ЯТІ ВЧИТЕЛЯ. Жив у Любарі чоловік, якого майже всі вважали диваком. А все тому, що було у нього захоплення, на яке він витрачав весь свій вільний час, і майже всі думали: “І навіщо воно йому?” А не знайшовши відповіді, вирішували, що вони ось звичайні, нормальні люди, а хто робить щось незрозуміле - той дивак. Кажуть, що історію роблять і пишуть диваки. У нашому випадку ця теза підтвердилася на всі сто відсотків. Цей чоловік писав історію Любарського та сусідніх районів, а сьогодні він сам вже став частиною історії нашого району. І спадщину цей чоловік залишив велику. І його працями користуються всі, хто за
... Читати далі »
У листопаді – грудні 1919 року Армія Української
Народної Республіки опинилася у “трикутнику смерті”: в районі
містечок Любар, Чортория та Миропіль її затиснули в лещата історичні
вороги – поляки і росіяни (червоні та білі).
Головний отаман у той час перебував у Любарі. Всі, хто прагнув
продовження боротьби і врятування армії, не могли зрозуміти
причин прихильного ставлення Симона Петлюри до командира 1-го
Гайдамацького полку (колишнього 3-го) Омеляна Волоха.
У “Спогаді сумних часів кінця року 1919 нашої визвольної боротьби”
свідок П. Пустовійт писав, що Головний отаман з руїнником української
армії Омельком Волохом повівся “досить по-сімейному” навіть
тоді, коли виявилося, що цей авантюрист причетний до пограбування
державної скарбниці в Любарі. А той, бачачи до себе таке поблажливе
ставлення, почав обеззброювати частини Армії УНР.
Не
... Читати далі »
Я сказав, що оповідання про
досить довге затриманнє Хмельницького у хана — що його там вязнено, не пускано,
що він мусів тяжкою ціною окупатись, випрошувати у хана дозвіл на нові
розпорядження на Україні і т. д. 1), здаються мині фантастичними і
тенденціозними вигадками, пусканими тільки почасти з незнання, а по части і з
розмислу — з самого окруження Хмельницького. В дійсности він зістававсь у хана
мабуть недовго, і стільки, скільки сам хотів. Вище я згадував про лист хана
з-під Константинова, писаний з дня 30 червня; ряд оповідань сходиться на тім, що
Хмельницькому вдалось тоді намовити хана до повороту, і Орда вже підійшла була
до Вишнівця, але тут рішучо забастувала. Очевидно тут Хмельницький, побачивши,
що завернути хана не вдасться, рішив кинути його й спішити на Україну, щоб збити
нові сили; попросив у хана, щоб лишив йому частин
... Читати далі »
Чисельність міст і міського населення Волинської губернії
наприкінці ХVІІІ – середині ХІХ ст.
Проблема кількості міст і міського населення Волинської губернії
наприкінці ХVІІІ – середині ХІХ ст. залишається складною внаслідок
кількох причин. Насамперед серед дослідників донині немає єдиного
погляду ні щодо критеріїв поділу поселень на міські й сільські, ні щодо
визначення поняття “місто”.
Більшість істориків схиляється до думки про неможливість подати
загальне визначення міста для всіх часів як у світовому вимірі, так і в
межах однієї країни. В кожну історичну добу і в кожній країні це
поняття має конкретне економічне, соціальне й політичне значення.
Можна погодитис
... Читати далі »
Местечко Любар расположено в живописном месте
по обоим берегам реки Случ, в 80 км на западе от
Житомира.
Еще 500 лет назад любарские евреи молились в
деревянной синагоге, построенной в 1491 году. В
начале XX века е местечке функционировали 9
синагог Талмуд-Тора, еврейский театр, еврейская
больница, еврейская школа, 116 лавок. Было много
кустарей-ремесленников, имелась еврейская
интеллигенция - врачи, учителя, артисты,
музыканты.
В Любаре проживало более 7000 евреев. Революция
сначала дала им возможность где угодно жить,
учиться (многие уехали из местечка), появились
газеты и книги на идиш.
В 1938 году я закончил 4-й класс еврейской школы, и
родители перевели меня в Ново-Любарскую
украинскую среднюю
... Читати далі »